Щодо ролі громадянського суспільства у протидії тероризму і екстремізму

Шановні учасники Конференції !

Дозвольте мені за дорученням Правління "Міжнародної антитерористичної єдності" щиро привітати вас і висловити сподівання на те, що робота нашої Конференції матиме плідні результати в контексті об'єднання суспільних зусиль для протидії загрозам тероризму.

Думаю не буде перебільшенням, якщо я скажу: сьогодні кожному з нас важко і прикро усвідомлювати, що наш цивілізований світ майже щоденно зіштовхується з явищами, котрі несуть у собі глобальну загрозу. Загрозу, викликану не природними катаклізмами, а згубною справою рук людських - тероризмом.

Аналіз ідеології сучасного тероризму дає підстави для висновку, що ефективна протидія йому - це не монополія спецслужб і правоохоронних органів. Вона вимагає системного підходу, де поряд з комплексом міжнародних та державних правових заходів має бути присутньою активна позиція громадянських інститутів суспільства.

Мабуть усі ми ставили перед собою питання: чому стали можливими трагічні події в Москві у жовтні минулого року?

Як експерт і безпосередній свідок (я був тоді спеціально відряджений до Москви вищим керівництвом України) дозволю собі наголосити - поряд з недоліками у роботі правоохоронних структур, багато у чому не спрацювало суспільство.

Терористична акція у "Норд-Ості", як і на вул. Гур'янова та Каширському шосе, протягом тривалого часу готувалася, як кажуть, на очах у москвичів. Було достатньо ознак підготовки злочину. Але "людський фактор" виявився неготовим для адекватного запобіжного реагування. До таких висновків нас спонукає і попередній аналіз серії терористичних актів у Вінниці. І у цих трагічних випадках фахівці вбачають неготовність до конструктивної співпраці правоохоронних органів і місцевої громадськості.

Це, так би мовити, прикладний аспект.

Якщо говорити у більш широкому плані - про джерела та сприятливі чинники проростання екстремізму і тероризму - то тут протидіюча роль суспільства, без перебільшення, є визначальною серед пріоритетів політики національної безпеки.

Настав час зрозуміти, що без консолідації зусиль, спрямованих на підвищення правової свідомості, подолання залишків тоталітарного мислення і насильницьких стереотипів у суспільних відносинах, ми не зможемо ліквідувати підгрунтя, на якому визрівають суспільно небезпечні злочини.

Виходячи з цього вважаємо за необхідне ініціювати питання щодо формування нової архітектури системи національної безпеки на основі цивілізованого співвідношення її державної та недержавної складових. На нашу думку, саме на таких засадах створюватимуться передумови для безпечного, гармонійного розвитку і реалізації інтересів особи, суспільства та держави без жорстких протистоянь і корпоративних переваг.

На жаль, цього не враховує новий законопроект "Про основи національної безпеки України", який народжується у надрах Верховної Ради і можливо є чи не другим за значенням після Основного Закону України. Він ніби законодавчо "консервує" ситуацію фактичного домінування суб'єктів державної складової у забезпеченні національної безпеки. Ситуацію, за умов якої надаються переваги адміністративно-силовому інструментарію вирішення проблем.

І як би не посилалися опоненти на особливості перехідного періоду, котрий начебто вимагає "твердої руки", ми переконані, що наше молоде суспільство вже дозріло для того, щоб бути рівноправним партнером владних структур у створенні ефективних механізмів захисту власності, прав і життя людини, подолання чиновницького свавілля та протистояння криміналітету. Ми виходимо з того, що на тлі економічного розшарування суспільства ці та інші перепони на шляху демократичних перетворень за певних умов набувають терогенного характеру.

З огляду на це вважаємо, що до суб'єктів національної безпеки, поряд з тими, що вже визначені у згаданому законопроекті, необхідно було б віднести:

• перше - об'єднання громадян;
  
• друге - засоби масової інформації;
  
• трете - незалежні аналітичні центри, установи та інші неурядові інституції, які спеціалізуються на дослідженнях проблем національної безпеки;
  
• четверте - структури різних форм власності, що надають послуги з інформаційної, юридичної, технічної та фізичної безпеки.

Дозвольте пояснити цю думку. Сьогодні в Україні діють чисельні служби безпеки підприємств, фірм і банків, а також організації, що спеціалізуються у сфері охоронної діяльності, фізичного та юридичного захисту громадян. Значна кількість приватних структур займається питаннями інформаційної, комерційної, фінансової та екологічної безпеки.

На жаль, цей специфічний ринок послуг в Україні формувався і розвивається хаотично через відсутність необхідного організаційно-правового забезпечення. Фактично вся сукупність недержавного сектору, який включає об'єднання, асоціації та громадські організації, залишається поза процесом єдиної політики у сфері забезпечення безпеки підприємництва. Йдеться про великий, але нереалізований поки що суспільний потенціал, який на практиці, зокрема через дослідження та мінімізацію комерційних ризиків, довів свою спроможність захищати економічні інтереси України.

На нашу думку, яку повністю поділяє Український союз промисловців та підприємців, конструктивне задіяння таких потужних ресурсів у форматі недержавної системи безпеки підприємництва сприяло б, зокрема, започаткуванню передумов для якісних зрушень у профілактиці злочинності та терористичних проявів, блокуванні криміногенних факторів, розвиткові цивілізованого ринкового простору і, у цілому, мало б продуктивні соціально-економічні та політичні наслідки в контексті зміцнення національної безпеки.

Доречним буде сказати, що це є особливо важливим з огляду на посилення боротьби з відмиванням "брудних" коштів. Зрозуміло, що йдеться про вимушені жорсткі заходи державного контролю за фінансовими потоками. Водночас Європейська спільнота звертає нашу увагу на небезпеку політичної заангажованості використання цих можливостей. Таку ж стурбованість висловлюють і вітчизняні підприємці. На жаль, тут не має Президента УСПП А.Кінаха, котрий за об'єктивних причин не зміг взяти участь у роботі нашої Конференції. Але я запевняю вас, що наші з ним позиції повністю збігаються: не можна допустити, щоб арсенал засобів боротьби з відмиванням "брудних" грошей використовувався не за призначенням.

Сподіваємося, що запобігти цьому могло б певною мірою задіяння механізмів недержавної системи безпеки підприємництва. Скажу більше - такої системи, яка передбачала б активну участь громадськості і дозволяла забезпечувати прозорість і ефективність протидії відмиванню "брудних" коштів. І головне - давала б можливість говорити не лише про вжиті організаційно-правові заходи, а й про конкретні результати викриття потоків фінансування тероризму і організованої злочинності.

Повинен доповісти вам, що громадські об'єднання вже ініціативно проводять таку роботу. Згідно з рішенням 1-ї Всеукраїнської конференції на тему: "Недержавна система безпеки підприємництва як складова національної безпеки" (квітень цього року) створена робоча група, діяльність якої спрямована на становлення такої системи. І це відповідає потребам не лише підприємців, а й національним інтересам України у цілому.

Або погляньмо на засоби масової інформації України. Думаю, шановні, ви погодитеся, що від їхньої оперативності, об'єктивності, виваженості і доказовості інформування багато у чому залежить ставлення громадськості до оцінки актів тероризму, прагнення людей надавати допомогу силовим структурам. Ми бачимо роль ЗМІ, як суб'єкта системи національної безпеки України у тому, щоб сприяти забезпеченню конституційних прав і свобод громадян, виявленню та подоланню соціальних хвороб суспільства, зміцненню інформаційного суверенітету, позицій та впливу України у світовому інформаційному просторі тощо. І головне - ЗМІ мають виступати у якості вагомого інструментарію громадянського контролю над системою національної безпеки.

Наші пропозиції щодо нових підходів до побудови системи національної безпеки ми направили у профільний Комітет Верховної Ради України. За браком часу говорити про це не буду, зупинюся лише на окремих механізмах реалізації наших пропозицій.
Перш за все, вважаємо за доцільне законодавчо визначити роль Ради національної безпеки і оборони України у більш широкому аспекті її відповідальності за формування громадянського суспільства. Суспільства, котре народжувало б компетентну владу і контролювало її. На нашу думку:
Рада національної безпеки і оборони України має координувати зусилля державних і недержавних інституцій у сферах національної безпеки і оборони, контролювати діяльність органів виконавчої влади та організовувати їх взаємодію з громадськими організаціями і неурядовими установами, які ставлять за мету сприяння національній безпеці України.

Це означає, що РНБО - як конституційний координуючий орган з питань національної безпеки, мала б проводити лінію на сприяння розвиткові інфраструктури недержавної складової системи національної безпеки. Важливою передумовою цього могло б стати укладення відкритої соціальної угоди (з відповідними механізмами взаємодії і конкретними напрямами співробітництва) між РНБО та впливовими громадськими організаціями.

Йдеться, наприклад: про утворення в структурі РНБО суспільно-дорадчої комісії; про патронат РНБО над громадянськими ініціативами у сфері нацбезпеки; про залучення представників неурядових структур, як незалежних експертів і консультантів, до підготовки питань та напрацювань проектів рішень РНБО; про участь (у тому числі, на чолі комісій) у розслідуваннях фактів, котрі матимуть значний суспільний резонанс; про задіяння системи держзамовлень на альтернативну неурядову експертизу концепцій і програм, спрямованих на захист життєво важливих інтересів України та інше.

Маємо зауважити, що така пропозиція не потребує змін до Основного Закону і не суперечить, а розкриває демократичний зміст статті 107 Конституції України.

Важливим кроком у напрямі задіяння громадянського потенціалу може стати також організація і функціонування суспільно-консультативних рад при профільних комітетах Верховної Ради, а також при МВС, СБУ, Міністерстві економіки, Податковій адміністрації та інших структурах державного управління.

Поряд з вирішенням багатьох питань на шляху демократизації консультативні ради могли б відіграти важливу роль у протидії терогенним факторам. Серед яких ми бачимо проблеми доступності до органів державної влади і адекватного реагування керівників владних структур на звернення громадян і на обґрунтовані виступи засобів масової інформації

І ще про одне - не другорядне. Важливим елементом формування громадянського суспільства і сильної правової держави мав би стати імператив суспільної відповідальності (відкликання депутатів різних рівнів, громадські слухання, організація публічних дебатів та ін.). Особливу роль тут могло б відіграти створення громадського телебачення.

Впровадження подібних організаційних утворень громадянського контролю над системою національної безпеки, сприяло б формуванню і узгодженому функціонуванню її державної та недержавної складових, як єдиного організму. Створювалися б реальні передумови для плідного використання інтелектуального ресурсу в інтересах вдосконалення ідеології безпеки, залучення широких верств населення в процес суспільного життя і забезпечення соціального миру.

Дякую за увагу !